Владимир Зеленский и его генералы обьясняют, почему война висит

Серед стосів, які лежать на столі президента України Володимира Зеленського, виділяються дві книги. Одна – це “Нарис історії українського народу” Михайла Грушевського, мислителя 19 століття, який допоміг сформувати національну ідею країни. Друга – “Гітлер і Сталін. Тирани і Друга світова війна” англійського історика Лоренса Ріса. Книги вказують не лише на світогляд президента, а й на обставини, що змінилися.

Коли The Economist востаннє спілкувався із Зеленським у березні, розмова проходила в ситуаційній кімнаті. Він жив у таємному бункері, наповненому запасами локшини швидкого приготування і передчуттям страшної небезпеки.

Тепер президент знову у своєму старому, обшитому дерев’яними панелями, офісі у центрі Києва. На полиці стоїть статуетка “Оскар”, яку президенту позичив голлівудський актор Шон Пенн. На удачу. Хоча мішки з піском і протитанкові їжаки залишилися, адреналін тих перших тижнів вже зник. Розпорядок дня Зеленського – свідчення цих змін. Щоранку о 6 ранку він одягає окуляри для читання і гортає близько 20 сторінок кожної книги.

Дослідження Ріса про Гітлера та Сталіна, двох чоловіків, які проковтнули великі шматки Європи, натякає на те, ким Зеленський бачить свого російського колегу Володимира Путіна. Твори Грушевського підкреслюють значення народних сил в українській історії. Військові цілі Зеленського відображають обидві ідеї. “Українці не підуть на компроміс щодо території”, – каже він, і попереджає, що якщо Росії дозволити “заморозити” конфлікт поки будь-яка частина України в її руках, то це просто заохотить Путіна.